Блог

Жодної згадки про мілітаризацію навколоземного простору не лунало. Війна в космосі чи космос на війні?

Сьогодні світ уперше за 60 років опинився на порозі світової війни. Яким чином західні демократії можуть відновити рівновагу в світі та створити достатньо могутню неядерну військову силу, щоб стримати будь-якого агресора? 

Відповідь — радикальна технологічна перевага, якої можна досягти домінуванням у космосі.

Критичне військове значення космосу дуже недооцінене. Існує уявлення, що космічні сили є другорядним, химерним додатком до реального війська — без заперечень, корисним і зручним, але все ж додатком. Але уявіть, як би змінилась історія, якби під час Другої Світової війни нацистські ракети V-2 та підводні човни завдавали ударів, користуючись даними систем GPS і покладаючись на супутники-розвідники.

Роль супутників

Супутникові технології активно застосовуються під час бойових дій. По-перше, вони дозволяють здійснювати моніторинг місць дислокації ворожих військ, кількісно та якісно оцінювати сили противника. По-друге — забезпечують зв’язок, у тому числі й інтернет-з'єднання.  У той же час, супутники-шпигуни дозволяють перехоплювати комунікацію між ворожими підрозділами. Третє завдання — позиціонування військ, наведення керованих ракет і бомб. Тут у нагоді стануть американська система глобального позиціонування GPS, китайська BeiDou, європейська EGNOS-Galileo, індійська NAVIC, японська QZSS і російська «Глонасс». 

Оборонна війна України проти росії показала, що в умовах, коли не тільки батальйони, але навіть взводи, діють як незалежні підрозділи, володіння оперативними даними набуває першочергового значення. Адже маневреність військ приносить перемогу на полі бою, поки супротивник чекає на наказ «згори».

Супутники сьогодні є частиною критичної інфраструктури для розвинених країн, а від їх функціонування залежить близько 7% річного ВВП. У першу чергу це супутники позиціонування, зв’язку та телекомунікації. Військові використовують фото та відео, а також іншу інформацію з космосу для розвідки та планування операцій. Наприклад, план будинку, де проводилася спецоперація по ліквідації Усами бен Ладена, був зроблений по архівних космічних знімках, на яких видно садибу під час її зведення. За оцінками аналітиків, американська військова розвідка на 90% покладається на супутникові дані.

Війну в Перській затоці 1991 року часто називають першою космічною війною, оскільки під час неї сили США та коаліції у значній мірі покладалися на GPS та інші супутникові технології. Відтоді космічні засоби підвищили спроможність сухопутних, морських і повітряних сил. Це робить супутники привабливою ціллю. Вивести з ладу деякі з них — найнадійніший спосіб осліпити, оглушити та дезорієнтувати американські збройні сили, коли вони воюють далеко від дому.

Сьогодні в космосі випробовують протисупутникову зброю, там знаходяться супутники-перехоплювачі та «супутники-камікадзе», проте більшість військових операцій на орбіті не були спрямовані на війну в космосі. Їхня мета — використовувати космічні технології для ведення війни на Землі.

Протисупутникова зброя 

Мабуть, найпростіший спосіб атакувати супутник — це вразити його ракетою з землі. Кінетичною зброєю, здатною знищити космічні апарати на орбіті, володіють чотири країни — США, Китай, Індія та росія. Ці країни провели орбітальні випробування та знищили власні супутники-мішені. Недоліком такого способу є те, що таку операцію неможливо здійснити непомітно, а вибух лишає по собі величезну хмару з уламків. 

Інший спосіб вивести з ладу супутник — зіштовхування його з орбіти засобами космічного буксирування. Останніми роками спостерігається сплеск інтересу до проведення у космосі операцій із маневрування та наближення супутників один до одного. У мирний час такі операції виконують, якщо апарати потрібно ремонтувати або дозаправляти. У січні 2022 року китайський супутник «Шінджан-21» успішно зістикувався з нефункціональним навігаційним сателітом «Бейдоу-2» і відправив його на «орбіту поховання». 

Для того, аби не дати супротивнику скористатися перевагами своїх сателітів, зовсім не обов’язково знищувати їх фізично. Можна використати засоби РЕБ і придушити сигнал супутника на наземній станції. Саме таким чином росія намагалася порушити зв’язок на початку широкомасштабного вторгнення в Україну. Зокрема, здійснювались активні спроби заглушити супутникові комунікації, застосувуючи пересувні станції постановки перешкод. У січні — лютому супутники HawkEye 360 також реєстрували біля українського кордону спроби заглушити сигнали глобальної навігаційної системи GPS.

Варто згадати, що управління наземними та орбітальними супутниковими системами здійснюється через спеціальні комп’ютерні програми. Тобто обмін інформацією відбувається завдяки написаному коду, а це робить весь цей процес вразливим до кібератак.

Космічні війська

Якщо існують засоби атаки, то для них оперативно створюють і способи протидії. Країни серйозно готуються до «зоряних війн» і виділяють на це великі бюджети.  

В липні нинішнього року Німеччина оголосила про введення в експлуатацію космічного центру бундесверу. Основні його завдання — захист шести військових супутників ФРН, що знаходяться на орбіті, відстеження космічного сміття та аналіз розвідувальної діяльності інших держав у космосі. Раніше космічні війська створили США та Китай, а відповідні підрозділи мають Франція, Канада, Австралія та Нова Зеландія, Іспанія, Велика Британія, Японія, Південна Корея, Італія, Індія, Іран, NATO та росія.  NATO визнала космос оперативною сферою військової діяльності — поряд із повітрям, сушею, морем і кіберпростором. 

Варто пам’ятати, що зі зростанням ролі супутників у різних аспектах цивільного життя та військових операцій зростає ймовірність, що хтось вирішить ризикнути й атакувати стратегічно-важливий космічний апарат супротивника. Враховуючи подвійне використання багатьох супутників, збройний конфлікт у космосі може бути катастрофічним для сучасного життя.

Усе це дає підстави стверджувати, що в найближчі роки мілітаризація космосу продовжиться, а її темпи постійно зростатимуть. 

А що в Україні?

В Україні жодної згадки про мілітаризацію навколоземного простору, системи протидії чи захисту супутників не лунало. Власне, нам і захищати донедавна не було чого. Зараз на орбіті знаходяться два космічних апарата вітчизняного виробництва — студентський кубсат PolyITAN і супутник «Січ-2-30», запущений у січні поточного року, який, на жаль, так і не передав жодного космічного знімка. 

З початком повномасштабної війни стало зрозуміло, що наша армія потребує космічних технологій, як будь-яка передова армія світу. Супутниковий інтернет Україні надав Ілон Маск і компанія Starlink, позиціонування здійснюється за допомогою системи GPS. Знімки з космосу військовим надсилали наші партнери, а тепер у нашому розпорядженні є ще й два власних супутники — Geossat і ICEYE. Обидва вони були передані Україні вже на орбіті. Перший придбав космічний бізнесмен, меценат Макс Поляков, а другий — це «народний супутник», який за кошти українців купив Благодійний Фонд Притули.  

На завершення хочеться нагадати: якщо раніше про війну в космосі говорили тільки письменники-фантасти, то сьогодні навколоземний простір відкритий для низки сильних держав, які прагнуть скористатися ним заради власних військових переваг. У нічному небі формуються невидимі поля битв, а супутники й орбітальні військові об'єкти починають відігравати важливу роль у геополітиці.